В останній третині сторіччя на
грані реалізму і декадансу з'являється новий напрям — імпресіонізм (від французького «імпресіон» — враження).
Імпресіонізм зайняв в історії мистецтва місце, яке дорівнює цілим живописним
епохам, хоча сам рух охопив лише 12 років і 8 виставок.
Як ансамбль художників, які захищають спільні цілі в
мистецтві, імпресіонізм заявив про себе у 1874 р., коли група молодих
живописців влаштувала виставку своїх картин в одному з паризьких фотоательє.
Група включала в себе Клода Моне, П'єра-Оґюста Ренуара, Каміля Піссарро,
Альфреда Сіслея, Едґара Деґа, Берту Морізо. Назва представленого на виставці
пейзажу Клода Моне «Враження. Схід сонця» і дало назву творчості цих
художників.
Імпресіоністи запропонували нове бачення світу і нові
принципи малярства. Вони сприймали навколишню дійсність як нескінченну зміну
вражень.
З'явилася свіжість і безпосередність в зображенні
повсякденного життя сучасного міста, його пейзажів, вигляду, побуту і розваг
його мешканців. Найважливішим правилом імпресіоністів стала робота на
відкритому повітрі — на пленері, завдяки чому у своїх пейзажах їм вдалося
створити відчуття виблискуючого сонячного світла, багатства фарб природи,
передати рух повітря.
Імпресіоністи ввели і нову живописну техніку, відмовилися
від змішаних кольорів, почали писати чистими яскравими фарбами, густо наносячи
їх окремими мазками (при сприйнятті, оптично змішуючись, для глядача вони
давали потрібний тон).
Імпресіонізм вплинув на багатьох живописців інших країн
(М. Ліберман, Л. Корінт у Німеччині; Костянтин Коровін, Серов Валентин , Е.
Грабарь, ранній М. В. Ларіонов у Росії й ін.), що виявилося в освоєнні нових
сторін дійсності, в оволодінні ефектами пленеру, висвітлюванні палітри,
ескізності манери, засвоєнні окремих технічних прийомів.
Відомими піонерами імпресіонізму стали художники:
Едуард Мане
Каміль Піссарро
Клод Моне
"Схід сонця"
П'єр-Оґюст
Ренуар
Дега Едгар
Поль Сезанн
Альфред Сіслей
Берта Морізо
Гюстав Кайботт
